Розширення браузера можуть отримувати доступ до вмісту сторінок, cookie, налаштувань проксі й навіть облікових даних. У статті розглянуто чотири категорії дозволів, ризиковані поєднання та практичні способи контролю розширень у команді.
Встановлення стороннього розширення в браузер, де вже виконано вхід у робочі облікові записи, рідко здається серйозним рішенням. Проте набір дозволів, який отримує розширення, часто ширший, ніж уявляє людина, що його встановлює.
До чого розширення насправді можуть мати доступ
Модель дозволів розширень зазвичай працює так: доступ надається один раз і залишається чинним надалі. Під час встановлення ви натискаєте «Дозволити», а після цього браузер, як правило, більше не показує сповіщень про те, що саме розширення читає або змінює. За рівнем впливу можна виділити чотири основні категорії.
Перша — вміст сторінок. Розширення з відповідними дозволами може читати та змінювати текст, форми й кнопки на будь-якій відкритій сторінці. У рекламному кабінеті це означає, що воно може бачити дані кампаній, баланс облікового запису й вхідні повідомлення, а також натискати кнопку надсилання від вашого імені.
Cookie та локальне сховище — одна з найбільш недооцінених областей. У cookie зберігається стан входу, тож їх отримання фактично може означати отримання самої сесії. У LocalStorage можуть залишатися токени, чернетки й налаштування інтерфейсу. Щойно розширення може читати дані сайту, його доступ уже виходить за межі простого перегляду сторінки.
Ще одна категорія — налаштування проксі. Розширення, яке може змінювати проксі, здатне спрямовувати весь ваш трафік через вибраний ним сервер. Якщо цим дозволом зловживати, попередження може не з’явитися; результатом може бути непомітна підміна сторінок, які ви відвідуєте.
Облікові дані й введена інформація також є чутливими. Розширення для автозаповнення та керування паролями можуть читати логіни й паролі, які ви вводите на сайтах. Деякі також запитують доступ до історії браузера та вкладок, тому можуть знати, які сторінки відкриті одночасно, а не лише яку сторінку ви зараз переглядаєте.
Справжня небезпека — у поєднанні дозволів
Розширення, яке лише читає поточну сторінку й працює тільки на власному сайті, має обмежений ризик. Проблема виникає, коли кілька дозволів поєднуються одночасно: читання вмісту сторінки, читання cookie та можливість самостійно надсилати мережеві запити. За наявності всіх трьох дані зі сторінки можна упакувати й передати назовні без жодних видимих змін інтерфейсу.
Якщо додати можливість змінювати проксі, ви можете втратити контроль і над тим, куди прямує трафік. А якщо розширення підтримує віддалені оновлення — які запускаєте не ви й вміст яких не завжди можете перевірити, — версія, схвалена сьогодні, через три місяці може вже не бути тим самим, що фактично працює у браузері.
Що варто перевірити перед встановленням
Краще витратити кілька хвилин на перевірку до встановлення, ніж видаляти розширення вже після проблеми.
Чи зрозуміле джерело? Розширення з офіційного магазину з чітко визначеним розробником або стороною, що його підтримує, принаймні дає змогу знайти відповідального у разі проблеми. Невідомий ZIP-файл або версія, завантажена зі стороннього сайту-агрегатора, обходять рівень перевірки магазину.
Чи відповідають дозволи функції? Розширенню, яке потрібне лише для експорту таблиць, не треба читати cookie всіх сайтів або змінювати проксі. Якщо обсяг дозволів явно ширший за необхідну функцію, краще поки що не встановлювати його.
Перевірте розробника та історію оновлень. Подивіться, чи містить журнал змін конкретні виправлення, чи лише загальні формулювання, як давно було останнє оновлення та чи відповідають на повідомлення про проблеми. Якщо розширення давно не підтримується й ламається після оновлення рушія браузера, часто вже немає кому його виправляти.
Чи запитує воно віддалений код або віддалену конфігурацію? Від цього залежить, чи може його поведінка змінитися без вашого відома.
У команді варто сильніше звужувати доступ
Окремий користувач може покладатися на власну обережність, але для команди цього недостатньо. Що більше людей, то сильніше розпорошуються джерела розширень, а у разі проблеми важче з’ясувати, хто що встановив.
Практичний підхід — розділяти середовища. Середовища, де потрібні розширення, варто відокремлювати від середовищ із ключовими робочими обліковими записами, а платіжні й основні адміністративні акаунти за можливості використовувати в чистому браузері без розширень. Далі потрібно регулярно проводити інвентаризацію та видаляти розширення, якими ніхто не користується або джерело яких незрозуміле. Просте правило, що вимагає вказувати призначення кожного нового розширення, уже допомагає запобігти багатьом зайвим інцидентам.
Якщо кілька облікових записів і кілька членів команди використовують спільні пристрої, поширений спосіб зробити ситуацію керованою — використовувати PurpleMark для створення незалежних браузерних середовищ під різні задачі та відокремлювати експериментальні середовища з розширеннями від середовищ ключових акаунтів.
Не потрібно впадати й в іншу крайність та повністю відмовлятися від розширень. Вони справді можуть заощаджувати час, якщо ви розумієте, які дозволи вони запитують, і використовуєте їх у відповідному середовищі.
